Мережі тестують меню з локальними інгредієнтами: швидка їжа на зустріч трендам якості

Великі гравці швидкого харчування поступово локалізують меню — від пілотів до постійних позицій. У Британії McDonald’s підкреслює, що бургери готують зі 100% британської та ірландської яловичини, а молоко для гарячих напоїв купують у місцевих фермерів — це дає змогу будувати стабільні ланцюги постачання й відповідати очікуванням гостей щодо якості та походження продуктів. Подібну стратегію декларує й KFC у Великій Британії, заявляючи про використання курятини з британських та ірландських ферм.

Північноамериканські мережі теж нарощують локальну складову: Wendy’s у Канаді повідомляє, що майже 70% інгредієнтів отримує від місцевих постачальників — зокрема 100% канадську яловичину й курятину, а також тепличні салати та томати. Для регіональних мереж локальність — ще й платформа для сезонних тестів: наприклад, Burgerville щороку запускає літні позиції з цибулею «Валла-Валла» та ягідні шейки з місцевих плодів, перетворюючи «фермерський сезон» на повноцінні лімітовані пропозиції.

Аналітики ринку додають: у швидкому харчуванні різко зросла роль обмежених за часом пропозицій (LTO), завдяки яким мережі швидко випробовують нові інгредієнти, у тому числі локальні, та масштабують вдале. Це підтверджують профільні огляди Technomic і галузеві медіа: інновації в меню виносять мережі на перші шпальти, а гнучкі LTO допомагають перевіряти смакові комбінації «на льоту» без ризику для основного меню.

Тренд не обмежується гучними брендами: Pittsburgh-based Eat’n Park системно комунікує про партнерства з місцевими фермерами й використання свіжих регіональних овочів, а також ділиться досвідом зміцнення локальної продовольчої екосистеми. Сукупно це формує новий стандарт для QSR: «швидко» вже не суперечить «якісно» й «по-місцевому», а локальні інгредієнти стають інструментом і диференціації, і довіри гостей.