Дослідники запропонували метод, у якому природні глибоко евтектичні розчинники (NADES) працюють як «магніт» для мікро- і нанопластику: розчинник притягує і відокремлює дрібні пластикові частки з води, після чого їх можна сконцентрувати й утилізувати або переробити. Метод показав високу ефективність для різних полімерів (PET, PS, PLA) в експериментах у лабораторних умовах і дає можливість вилучати частки розміром, які важко захопити звичайними фільтрами.
У випробуваннях команда виявила, що кілька варіантів NADES витягували від ~50% до понад 90% часток залежно від складу розчинника й типу пластику; також дослідники провели комп’ютерні моделювання взаємодій, щоб пояснити причини такого «прилипання». Метод характеризується відносною простотою й використанням нетоксичних природних компонентів (наприклад, ментол, органічні кислоти), але поки що здебільшого показав себе в чашці Петрі й в модельних морських розчинах — для масштабного застосування потрібні додаткові випробування.
Експерти називають підхід перспективним для боротьби з невидимою загрозою — мікро- і нанопластиком — і відзначають, що ключові наступні кроки — це тестування у реальних морських умовах, оцінка впливу на екосистеми при багаторазовому використанні NADES та опрацювання промислових схем збору й перероблення сконцентрованих часток. Якщо метод успішно пройде масштабні польові тести, він може стати одним з інструментів у комбінації з механічними збирачами та програмами зменшення пластикових стоків, але сам по собі не розв'яже проблему джерел забруднення.